Людина та її справи очима випускників 2008 року
Прохоренко Оксана. Людина залишає про себе пам’ять. Про це треба дбати не з якогось там певного віку, а з самого початку свідомого життя, адже людина може піти в небуття будь – якої миті. І яку пам’ять вона по собі залишає – це дуже важливо.
Васильєва Тетяна. Хочеться залиши по собі лише найкраще. Дарувати радість оточуючим – це вже пам’ять про вас. Прості людські цінності: повага один до одного, спілкування, праця-це все те, чим можна залишити великий «слід», яким будуть пишатися нащадки.
Луговенко Марія. У житті багато проблем, і потрібно навчитися долати їх за допомогою плідної праці, задумів, справ. Потрібно переконати себе, що без праці не здобудеш результату, який би задовольнив. І тому треба багато працювати, щоб досягти мети.
Пашнюк Олександра. Добре, коли пам’ятають хороші справи, згадують «незлим, тихим словом», дякують за допомогу. І тільки тоді ти розумієш, наскільки важливо мати улюблену справу, бути відданим їй.
Єременко Роман. Сьогодні ми не маємо права бути національно бездіяльними. Перетворення нашого громадянства на реальну українську націю – ось найголовніша наша мета. Ми повинні скористатися шансом, який дала історія, і зробити все, щоб наша нація і держава посіли гідне місце в міжнародній спільноті.
Гужиловська Олена. Є ще один громадянський обов’язок – поважати іншу людину, як неповторну особистість. Якщо один поважає іншого лише за те, що він є громадянином, то таке суспільство можна вважати абсолютно здоровим.
Мисан Ганна. Потрібно бути володарем своїх прагнень, пристрастей, бажань, почуттів, настроїв, захоплень. Плідно працюючи, можна досягти висот, але для цього потрібно йти з наснагою і бажанням, прикладаючи максимум зусиль.
Дивлюся на цих гарних, молодих 17-річних юнаків та дівчат, і згадується та мить, коли вперше їх зустріла на порозі класу сім років тому: полохливих, невпевнених, сором’язливих. Якими відкритими очима дивилися на цей жорстокий людський світ. Різні були моменти у нашому шкільному житті: і радощі від спільних перемог, і хвилини розчарування та відчаю. Але зараз, коли вони стоять на дорозі до самостійності, хотілося б (на правах класного керівника) побажати: у будь – якій життєвій ситуації залишайтеся Людьми, не втрачайте почуття власної гідності, якою б примхливою не була Доля. Пам’ятайте, що в Давидово-Брідській школі, на другому поверсі, працює класний керівник у кабінеті української мови та літератури, двері якого завжди відкриті для вас.
Із повагою Кириленко Інна Миколаївна!
